Чи був Добролюбов “малопарижанином”?

Знаходячись на перехресті транзитних шляхів, наше місто увійшло до життєпису відомих осіб (які бували тут проїздом) не лише вітчизняної, а й зарубіжної історії. Деякі з них, мандруючи далі в своїх справах, заїжджали сюди ще й щоб відвідати своїх знайомих.
Відомий російський літературний критик, публіцист, один з керівників столичного петербурзького журналу “Сучасник” Микола Добролюбов, повертаючись із тривалої закордонної подорожі морським шляхом, 15 липня 1861 року вирушив з Миколаєва до Харкова (туди прибув через п’ять днів), заїхавши до Єлисаветграда. Тут уже рік викладав в офіцерському кавалерійському училищі його приятель штабс-капітан Микола Новицький. (Познайомилися вони у Петербурзі на “четвергах” у Чернишевського, які Новицький, навчаючись в академії Генштабу, відвідував з 1857 року. Через два роки офіцер почав бувати на квартирі М. Добролюбова. Через рік праця останнього “Кобзарь Тараса Шевченко” була видана в столиці коштом П. Симиренка.) Микола Дементійович згадував: “Влітку 61 року я … знайшов на моєму письмовому столі візитну картку з надписом “М.О. Добролюбов”, на котрій його рукою було написано: “Дуже, дуже хотів побачитися з Вами. Мабуть, і почекав би, але Ваші говорять, що не можуть навіть і приблизно визначити часу Вашого повернення. За таких обставин чекати не можу – тим більше, що поспішаю на допомогу “Сучаснику”, який знаходиться, за чутками, на останньому подиху…”. Додамо, що мешкав офіцер в самому училищі.


Через чотири місяці Добролюбов помер у Петербурзі. Пройшло 146 років, і росіяни В. Петраков та В. Машковцев у виданій в Москві книзі “Маленький Париж. Єлисаветград у старій листівці” навели слова з листа (за їх твердженням) Добролюбова до сестри: “Уяви собі прямі і рівні вулиці, будинки зі зрізаними вуглами на перехрестях і з балконами-ліхтариками. Вулиця обсаджена білою акацією і тополями. Заблукати в цьому правильно спланованому місті неможливо. Я ніби побував у маленькому Парижі”. Останню фразу через рік в “Історичному календарі Кіровоградщини” навів і В. Босько з обласного центру. Водночас усю цитату було вміщено видавництвом до серії листівок-календариків з творами кіровоградського художника А.Ліпатова, присвячених 250-річчю міста. З’явилася навіть передача “Маленький Париж”, куди облдержтелебачення постійно запрошувало краєзнавця В.Смотренка. А в літературно-меморіальному музеї І. Карпенка-Карого цей термін помістили серед реально вживаних конкретними авторами різних часів. Але, прочитавши доступні в місцевих бібліотеках книги, краєзнавець Ю.Матівос не зустрів вказаного листа М. Добролюбова і два роки тому назвав в одній з публікацій “великими вигадками”. Приписувані петербуржцеві слова жоден із закордонних чи місцевих “малопарижан”, більшість із яких є фахівцями саме з російської літератури, не оприлюднив джерело інформації. У наведених списках використаної літератури в обох вказаних книгах прізвище М. Добролюбова не згадується взагалі. Невже дійсно ми стали свідками чергової вигадки російських і місцевих єлисаветградців?

Сергій ШЕВЧЕНКО  http://www.n-slovo.com.ua/arhiv/09_02_2010_15.html

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s