Єлисаветрадські гусари – не тінь “рускага міра”!

  Гусарами наш край заполонили при організації на наших землях Нової Сербії, але більша половина тих гусарів була не етнічними сербами чи росіянами, а козаками- запорожцями та  козаками Миргородського полку. Коли фортеця втратила військове значення її роззброїми, а полки перевели в інші місця служби, а часом неодноразово перейменовували. Наші військові від імені губернського центру Херсон отримали нове ім’я.  28 липня 1783 року, у зв’язку з військовою реформою князя Григорія  Потемкина, Херсонський ( раніше мав назву Новосербський та інші) пикинерний полк став однойменним легкокінним, а з 14 вересня 1790 року – козачим Екатеринославського війська. В ході російсько-турецької війни 1787-1791 років козаки-херсонці відзначилися при штурмах фортець Очаків (1788 р.) і Ізмаїл (1790 р.).
31 січня 1792 року, поріділий в боях Херсонський козачий полк був знов перетворений в легкокінний, а через 4 роки його влили до складу гусарського полку, що отримав в 1801 році найменування Елісаветградський. Цьому полку  випала доля брати участь у всіх основних войнах Російській імперії ХIX – початку ХХ в століття. Не зважаючи на назву полк у Єлисаветграді останні роки не квартирувався. Місцем служби “нашіх” гусарів, які як і раніше формувалися переважно з українів, були Ковенська та Санкт-Петербурзька губернії. То куди ж поділися славетні гусари, яуим намагається пишатися нині “руській мір”?
У квітні 1918 року полк влився до складу Запорізької дивізії армії Української Народної Республіки і поклав початок Запорізькому їмені Кошового отамана Костя Гордієнка полку кінних гайдамаків і Запорізькому кінному дивізіону. Потім девізіон виріс в 1919 році в полк Чорних Запорожців. Обидва полки воювали за незалежність України в  армії Української Народної Республіки, що  діяла на різних фронтах, і були розформовані  вже в таборах для інтернованих на території Польщі в 1923 році.
Все як писав Ломоносов – ні звідки не приходить, та в нікуди не зникає. Славні для Росії колишні «єлісаветградські гусари» брали участь у зимових походах Армії УНР та покрили себе  вічною славою борців за незалежність України. То й виходить на те, що нині нам, як патріотам незалежної України  слід пишатися тим і згадувати не  «російських гусарів», які і російськими були не зовсім, бо сформовані були з українців, а славних Чорних Запорожців, які мали і наше козацьке запорожське коріння.


Але хтось  і зараз каже, що приклад для патріотичного виховання є лише  наші, дай Бог їм здоров’я, ветерани Радянської Армії. А що до тої дикої думки, то  нібито нічого іншого і не було?  Хіба життя почалося на рівному місці лише у 1917 році? Було іоно і раніше, і саме головне для краю: Запорожське козацтво, козаки Холодного Яру та Степової Дивізії Костя Блакитного, повстанці Отамана Григор’єва та воїни УПА нашого рідного Чорного лісу і Чорні Запорожці. І в цьому справжньому українському житті немає наносного пилу імперії-гнобительки.

Анатолій Авдєєв

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s